Вірш “Всякому місту – звичай і права” Григорія Сковороди

Розбираємо текст за художніми засобами, визначаємо ключові характеристики… і вчимо новий термін – рефрен.

Всякому місту — звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;                                – анафора
Всякому серцю — любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав’язливих дум:                 – тут і далі: рефрен*
Лише одне непокоїть мій ум.
Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав’язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.
Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.
Знаю, що смерть — як коса замашна,                          – порівняння
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,—
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь…            – порівняння
Аналіз:
Літературний рід: лірика.
Вид лірики: філософська.
Віршовий розмір: дактиль.
Тема: розмірковування ліричного героя над вадами суспільства; найвище благо для автора – чисте сумління, яке дозволяє зневажити “страшну сталь смерті”.
Ідея: щасливий той, хто має чисту совість.
Вірш “Всякому місту звичай і права” було використано І. Котляревським в п’єсі “Наталка Полтавка”.
* Рефрен – повторення групи слів, одного чи кількох віршованих рядків наприкінці строфи чи строф.

Залишити відповідь