Уподібнення приголосних звуків

Існують чотири типи уподібнення приголосних звуків. Розберемо кожен із них.

1. За м’якістю

Під час уподібнення наступний звук впливає на попередній. Наприклад, у випадку уподібнення за м’якістю наступний м’який приголосний випливає на твердий:

• [п’іс′н′а]
• [рад′іс′т′]
• [с′в’ато]

Уподібнення за м’якістю стосується звуків д, з, с, ц, л, н (Де ти з’їси ці лини?). Якщо вони стоять перед наступним м’яким або пом’якшеним, теж стають м’якими.

        2. За дзвінкістю

Однією із особливостей правильної української вимови є одзвінчення глухих приголосних. Це помітно у таких словах:

• Футбол [фудбол]
• Анекдот [ане^иґдот]
• Лічба [ліджба]
• Вокзал [воґзал]
• Отже [одже]

       3. За глухістю

На відміну від російської мови, в українській дзвінкі приголосні в кінці слів та перед наступним глухим не оглушуються. Вимовляємо їх дзвінко:

• Сторож [сторож]
• Дуб [дуб]

Оглушення в українській мові відбувається тільки у 5 словах (та в похідних від них):

• Вогко [вохко]
• Легко [лехко]
• Кігті [к’іхт′і]
• Нігті [н′іхт′і]
• Дьогтю [д′охт′у]

Крім того, може інколи оглушуватися префікс з- перед глухими приголосними

• Зсипати [с:ипати]

4. За місцем і способом творення

Це, напевно, найскладніший випадок уподібнення. Його можна просто вивчити:

-ться         [ц′:а]      сміється [см’ійец′:а]

-шся          [с′:а]      хвилюєшся [хвил′уйе^ис′:а]

-сш-          [ш:]      винісши [вин′іш:и]

-тч-           [ч:]       отчий [оч:ий]

-жці          [з′ц′і]      книжці [книз′ц′і]

-тці           [ц′:і]      тітці [т′іц′:і]

-чці           [ц′і]       сестричці [се^истриц′:і]

-зж-          [ж:]      зжати [ж:ати]