Тремпель, колєжанка, пацьорки, або Поговоримо про діалектизми

Чи траплялися з вами коли-небудь такі ситуації, коли, приїхавши на гостину до бабусі в село або читаючи який-небудь твір, ви раптом не розуміли певне слово? Скоріше за все, це був діалектизм – слово, яке використовується тільки на певній території і тому невідоме мешканцям іншої.

Діалектизми – це територіально обмежена за вживанням лексика. Дуже часто джерелом діалектизмів можуть бути не лише традиції цієї місцевості, але й інші мови і навіть власні назви. Наприклад, у Харкові побутує слово “тремпель” (плічка), яке, за різними джерелами, походить від прізвища власника фабрики, яка у дореволюційний час виготовляла плічка для потреб містян, – Тремпеля.

Слово “колєжанка” (можна ще зустріти варіант “коліжанка”) пішло з польської мови, це воно означає “подруга”. Це значення збереглося і в українському варіанті.  Слово “пацьорки” теж є діалектним і означає “намисто”.

Дуже багато діалектизмів можна побачити під час читання повістей “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського та “Земля” О. Кобилянської.

Розберемо деякі з них.

У творі “Тіні забутих предків” трапляються такі гуцульські діалектизми:

  • Кичера – безлісна гора
  • Гачі – штани
  • Царинки – обгороджений сінокіс
  • Гаджуга – різновид ялини
  • Кресаня – капелюх
  • Арідник – злий дух
  • Маржинка – домашня худоба
  • Недеї – верхи гір
  • Ватра – багаття
  • Черес – шкіряний пояс
  • Гоц – гірський водоспад

О. Кобилянська вводить у текст своєї повісті «Земля» багато буковинських діалектних слів:

  • Бурдей – землянка
  • Сарака – бідолаха
  • Хосен – користь
  • Стрільба – рушниця
  • Стрій – одяг



Залишити коментар