Існують чотири типи уподібнення приголосних звуків. Розберемо кожен із них.
- За м’якістю
Під час уподібнення наступний звук впливає на попередній. Наприклад, у випадку уподібнення за м’якістю наступний м’який приголосний випливає на твердий:
- [п’іс′н′а]
- [рад′іс′т′]
- [с′в’ато]
Уподібнення за м’якістю стосується звуків д, з, с, ц, л, н (Де ти з’їси ці лини?). Якщо вони стоять перед наступним м’яким або пом’якшеним, теж стають м’якими.
2. За дзвінкістю
Однією із особливостей правильної української вимови є одзвінчення глухих приголосних. Це помітно у таких словах:
- Футбол [фудбол]
- Анекдот [анеиґдот]
- Лічба [ліджба]
- Вокзал [воґзал]
- Отже [одже]
3. За глухістю
На відміну від російської мови, в українській дзвінкі приголосні в кінці слів та перед наступним глухим не оглушуються. Вимовляємо їх дзвінко:
- Сторож [сторож]
- Дуб [дуб]
Оглушення в українській мові відбувається тільки у 5 словах (та в похідних від них):
- Вогко [вохко]
- Легко [лехко]
- Кігті [к’іхт′і]
- Нігті [н′іхт′і]
- Дьогтю [д′охт′у]
Крім того, може інколи оглушуватися префікс з- перед глухими приголосними
- Зсипати [с:ипати]
4. За місцем і способом творення
Це, напевно, найскладніший випадок уподібнення. Його можна просто вивчити:
-ться [ц′:а] сміється [см’ійец′:а]
-шся [с′:а] хвилюєшся [хвил′уйеис′:а]
-сш- [ш:] винісши [вин′іш:и]
-тч- [ч:] отчий [оч:ий]
-жці [з′ц′і] книжці [книз′ц′і]
-тці [ц′:і] тітці [т′іц′:і]
-чці [ц′і] сестричці [сеистриц′:і]
-зж- [ж:] зжати [ж:ати]