Персональний сайт викладача української мови
У своїй новелі-студії Василь Стефаник блискуче дослідив стан душі головного героя – селянина Івана Дідуха, який змушений емігрувати за кордон і покинути все, до чого прикипів серцем у рідному селі.
Історичну повість “Захар Беркут” Іван Франко написав протягом шести тижнів на конкурс редакції газети “Зоря” 1883 року. У цьому творі письменник піднімає питання згуртованості спільноти перед зовнішньою небезпекою та проблеми зрадництва й легкодухості, які є актуальними й сьогодні.
Подаємо список літератури, погрупованої за стилями, а також визначення літературних напрямів.
У пригодницькому романі “Тигролови” Іван Багряний (справжнє ім’я – Іван Лозов’ягін) змалював і деякі моменти зі свого життя. Так, 16 квітня 1932 року письменника було арештовано за націоналістичну діяльність, а в 1944 році він змушений був емігрувати до Німеччини, залишивши в СРСР дружину й дітей.
Пропоную вашій увазі огляд фрагменту роману “Тронка” Олеся Гончара – новели “Залізний острів”.
Неокласиками називали себе митці, які намагалися брати приклад з літератури минулих епох, піднімали у своїх творах філософські питання замість злободенних суспільно-політичних, використовували класичні теми та сюжети, міфологічні мотиви та образи, характерні для античної літератури.
У новелі “Три зозулі з поклоном” зображено щемливу історію нерозділеного кохання й родинну трагедію – заслання батька до Сибіру. Оповідачем у новелі є син Михайла й Софії. Він розповідає про своїх батьків та про сусідку Марфу Яркову, яка була закохана в Михайла.
У глибокому й проникливому романі у віршах “Маруся Чурай” розповідається про нещасливу історію кохання Гриця й Марусі. Але лише цим зміст роману не обмежується. Авторка змушує читача замислитися над такими питаннями, як зрада та вірність, справжнє кохання, прощення, значення творчості в житті людини, здатність робити вибір – часом дуже нелегкий! Також змальована Україна XVII століття …
Олександр Довженко – всесвітньо відомий український режисер, засновник українського поетичного кіно.
У своєму “Щоденнику” Олександр Довженко написав: А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і доброго було в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться! Скільки краси на Десні, на сінокосі і скрізь — усюди, куди тільки не …