Пісня “Чи не той то хміль” належить до історичних, адже в ній оспівується діяльність Богдана Хмельницького – реальної історичної постаті – та згадується історична подія – битва під Жовтими водами.Пропоную прочитати текст пісні:
Чи не той то хміль,
Що коло тичин в’ється?
Ой, той то Хмельницький,
Що з ляхами б’ється.
Чи не той то хміль,
Що по пиві грає?..
Ой, той то Хмельницький,
Що ляхів рубає.
Чи не той то хміль,
Що у пиві кисне?
Ой, той то Хмельницький,
Що ляшеньків тисне.
Гей, поїхав Хмельницький
К Золотому Броду, —
Гей, не один лях лежить
Головою в воду.
“Не пий, Хмельницький, дуже
Золотої Води, —
Їде ляхів сорок тисяч
Хорошої вроди”.
“А я ляхів не боюся
І гадки не маю —
За собою великую
Потугу я знаю,
Іще й орду татарськую
За собой веду, —
А все тото, вражі ляхи.
На вашу біду”.
Ой, втікали вражі ляхи —
Погубили шуби…
Гей, не один лях лежить
Вищиривши зуби!
Становили собі ляхи
Дубовії хати, —
Ой, прийдеться вже ляшенькам
В Польщу утікати.
Утікали вражі ляхи,
Деякії повки, —
Їли ляхів собаки
І сірії вовки.
Гей, там поле,
А на полі цвіти —
Не по однім ляшку
Заплакали діти.
Ген, там річка,
Через річку глиця —
Не по однім ляшку
Зосталась вдовиця…
Звернімо увагу на художні засоби, наявні в тексті пісні:
- паралелізм (Чи не той то хміль, / Що коло тичин в’ється? / Ой, той то Хмельницький, / Що з ляхами б’ється.)
- анафора (повторення на початку строфи “Чи не той то хміль…“)
- рефрен (у кінці строфи повторюється “Ой, той то Хмельницький….“)
- постійні епітети (вражі ляхи, сірії вовки)