Вірш “Contra spem spero” Лесі Українки: текст і аналіз із визначенням художніх засобів

Вірш “Contra spem spero” став своєрідним маніфестом поетеси, утвердженням її позитивного погляду на життя всупереч хворобі, яка підточувала її тіло. З латинської назва вірша перекладається як “без надії сподіваюсь”.

Жанр: вірш.

Вид лірики: філософська.

Літературний напрям – модернізм, неоромантизм.

Римування – перехресне.

Поштовхом до написання вірша стало загострення хвороби поетеси – туберкульозу кісток, проте у вірші стверджується перемога не тільки над недугою, а й узагалі над будь-якими проявами песимізму та легкодухості. Провідна ідея вірша – заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості.

У вірші наявний символ, узятий із античної міфології, – образ Сізіфа. За легендою, Сізіф був тяжко покараний богами і приречений у пеклі штовхати на гору важкий камінь, однак ніколи не міг завершити свою роботу – щоразу, коли до вершечка гори залишалося кілька кроків, камінь зривався і летів униз.

Розгляньмо художні засоби, наявні в поезії:

Гетьте, думи, ви хмари осінні!                             риторичне звертання, інверсія
То ж тепера весна золота!                                    епітет, інверсія
Чи то так у жалю, в голосінні 
Проминуть молодії літа?                                       риторичне запитання

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,                                      оксиморон
Без надії таки сподіватись,                                   оксиморон
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,                                  оксиморон
Буду лить на них сльози гіркі.                             у цьому й попередніх абзацах – анафора; інверсія; епітет

І від сліз тих гарячих розтане                              епітет
Та кора льодовая, міцна,                                      епітет, інверсія
Може, квіти зійдуть – і настане
Ще й для мене весела весна.                              епітет

Я на гору круту крем’яную                                  епітет, інверсія
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную, 
Буду пісню веселу співать.                                   антитеза

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей – 
Все шукатиму зірку провідну,                             інверсія
Ясну владарку темних ночей.                             персоніфікація

Так! я буду крізь сльози сміятись
Серед лиха співати пісні, 
Без надії таки сподіватись,                                   оксиморони
Буду жити! Геть, думи сумні! 

Залишити коментар