Дума “Маруся Богуславка”

Доволі часто абітурієнтам складно розібратися зі змістом народних українських дум.

Дума – ліро-епічний жанр усної народної творчості.  Зміст думи – героїчний, історичний, рідше соціально-побутовий. Особливість думи у тому, що вона традиційно не співалася, а виконувалася речитативом (тобто протяжним проказуванням) у супроводі кобзи чи бандури.

Дума про Марусю Богуславку розповідає історію “дівки-бранки”, тобто полоненої під час турецьких набігів дівчини. Вона живе в гаремі турецького султана. Одного разу вона, гуляючи по саду, приходить до темниці, де перебуває “сімсот козаків, бідних невольників”. Вона сповіщає їм, що в Україні зараз святкується Великдень – найбільше християнське свято. почувши це, козаки вирішують, що Маруся знущається над ними, і починають її проклинати. Маруся ж обіцяє випустити їх із темниці – хай лише “турецький пан” поїде на ярмарок. Так вона і робить. Звільнені козаки пропонують Марусі вертатися з ними на Батьківщину, проте вона відмовляється, розуміючи, що вже ніколи не зможе увійти знову в українське суспільство:

“…нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!”

Дума про Марусю Богуславку

Що на Чорному морі,
На камені біленькому,                                                              – постійний епітет
Там стояла темниця кам’яная.                                               – постійний епітет
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.                                                                – постійний епітет
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.  – постійні епітети
То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
«Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»

Що тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
«Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота,
А завтра святий празник, роковий день великдень».
То тоді ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,                     – постійні епітети
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала, Я
Як ти нам святий празник, роковий день великдень  сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала.
Словами промовляла:
«0й, козаки,
Ви, біднії невольникиі
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати».
То на святий празник, роковий день великдень,
Став пан турецький до мечеті від’їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
«Ой, козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Грунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
3 неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників
3 тяжкої неволі,
3 віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!

 

Додатково можна переглянути мультфільм за мотивами думи.

Залишити відповідь