Рід, число, відмінок, відміна іменника

Іменник – це самостійна частина мови, яка означає особу або предмет та відповідає на питання Хто? Що?

Іменник має такі граматичні характеристики:

Іменник змінюється за числами і відмінками.

Іменник поділяється на такі групи за значенням:

Назви загальні (університет, призер, сонце) і власні (Харків, Тибет, Марія)
Назви істот (батько, сестра, дівчина, кошеня, птах) та неістот (гойдалка, ромашка, народ)

ВАЖЛИВО: Інколи назви істот та неістот не відповідають поняттю “живе / неживе” у природі. Так, до назв істот належать:

Слова покійник, небіжчик, мрець
Назви персоніфікованих предметів і явищ (зазвичай у казках і байках, пишуться з великої літери) – Мороз, Хурделиця
Назви іграшок, що відповідають істотам у житті – лялька, коник.

До неістот належать назви мікроорганізмів – мікроб.

Іменники конкретні (будинок, підручник, жінка) та абстрактні (оптимізм, щирість, жах)

РІД ІМЕННИКІВ:

Виділяють іменники спільного роду – це слова на позначення осіб і жіночої, і чоловічої статті (ледащо, базіка, роззява).

ВАЖЛИВО: Запам’ятайте іменники, рід яких легко переплутати через вплив російської мови:

Чоловічий: дріб, зяб, кір, наʹкип, наʹсип, нежить, пил, полин, рояль, рукопис, сажень, Сибір, собака, степ, ступінь, толь, тюль, шампунь.

Жіночий: адреса, вуаль, зала, нехворощ, путь, розкіш [1].

ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ:

ВІДМІНИ ІМЕННИКІВ

Іменники поділяються на 4 відміни.

Відміна – це сукупність закінчень. Тобто іменники погруповані за типовими закінченнями.

І відміна	ІІ відміна		ІІІ відміна	ІV відміна
Жіночий, чоловічий, спільний рід. Закінчення –а (-я)	Чоловічий рід. Закінчення нульове або -о	Середній рід. Закінчення -о, -е, -я	Жіночий рід. Закінчення нульове. Також іменник мати	Середній рід. Закінчення –а (-я) Під час відмінювання з’являються суфікси –ат- (-ят), -ен- У більшості випадків це назви маленьких істот
Журналістка, праця, думка, Микола	Батько, брат	Сонце, поле, обличчя	Міць, любов, ніч	Кошеня (кошеняти), овеча (овечати), дитинча (дитинчати), ім’я (імені)

Є іменники, які не належать до жодної з відмін. Це:

іншомовні незмінювані іменники (таксі, кашне)
іменники, які вживаються тільки в множині (двері, санчата)
іменники, які походять з прикметників (майбутнє)
жіночі прізвища, які закінчуються на приголосний або -о (Марія Кононенко, Ольга Чабан)

ГРУПИ ВІДМІНЮВАННЯ

Іменники І і ІІ відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану.

У межах І відміни розподіл відбувається так:

До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (робота, справа)
До м’якої групи належать іменники з основою на м’який приголосний (надія, Ілля)
До мішаної – з основою на шиплячий приголосний (межа, круча)

У межах ІІ відміни відбувається такий розподіл:

До твердої групи – з основою на твердий нешиплячий приголосний (син, батько, вікно)
До м’якої групи – іменники чоловічого роду з основою на м’який приголосний (квітень, звичай); іменники середнього роду з закінченням на –я (обличчя, весілля); іменники середнього роду з закінченням на –е (місце, море)
До мішаної групи – іменники з основою на шиплячий приголосний, крім іменників середнього роду на –я (читач, сторож, вітрище); іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення (вугляр – вугляра, каменяр – каменяра, пісняр – пісняра, скляр – скляра, тесляр – тесляра, школяр – школяра)

Деякі теми більш детально розглянуті в окремих статтях – їх варто прочитати, щоб добре скласти тест:)

Складні випадки правопису відмінкових закінчень >> http://promovu.in.ua/declensional-endings/
5 правил, як запам’ятати рід незмінюваних іменників >> http://promovu.in.ua/indeclinable/