Іменник – це самостійна частина мови, яка означає особу або предмет та відповідає на питання Хто? Що?
Іменник має такі граматичні характеристики:
- Рід
- Число
- Відмінок
Іменник змінюється за числами і відмінками.
Іменник поділяється на такі групи за значенням:
- Назви загальні (університет, призер, сонце) і власні (Харків, Тибет, Марія)
- Назви істот (батько, сестра, дівчина, кошеня, птах) та неістот (гойдалка, ромашка, народ)
ВАЖЛИВО: Інколи назви істот та неістот не відповідають поняттю “живе / неживе” у природі. Так, до назв істот належать:
- Слова покійник, небіжчик, мрець
- Назви персоніфікованих предметів і явищ (зазвичай у казках і байках, пишуться з великої літери) – Мороз, Хурделиця
- Назви іграшок, що відповідають істотам у житті – лялька, коник.
До неістот належать назви мікроорганізмів – мікроб.
- Іменники конкретні (будинок, підручник, жінка) та абстрактні (оптимізм, щирість, жах)
РІД ІМЕННИКІВ:
- Чоловічий (син, шлях, прибій)
- Жіночий (сестра, продавчиня, любов)
- Середній (золото, обличчя, цуценя)
Виділяють іменники спільного роду – це слова на позначення осіб і жіночої, і чоловічої статті (ледащо, базіка, роззява).
ВАЖЛИВО: Запам’ятайте іменники, рід яких легко переплутати через вплив російської мови:
Чоловічий: дріб, зяб, кір, наʹкип, наʹсип, нежить, пил, полин, рояль, рукопис, сажень, Сибір, собака, степ, ступінь, толь, тюль, шампунь.
Жіночий: адреса, вуаль, зала, нехворощ, путь, розкіш [1].
ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ:
- Називний (хто? що?)
- Родовий (кого? чого?)
- Давальний (кому? чому?)
- Знахідний (кого? що?)
- Орудний (ким? чим?)
- Місцевий (на кому? на чому?)
- Кличний – не має питань, уживається для звертання.
ВІДМІНИ ІМЕННИКІВ
Іменники поділяються на 4 відміни.
Відміна – це сукупність закінчень. Тобто іменники погруповані за типовими закінченнями.
| І відміна | ІІ відміна | ІІІ відміна | ІV відміна | |
|
|
|
|
|
| Журналістка, праця, думка, Микола | Батько, брат | Сонце, поле, обличчя | Міць, любов, ніч | Кошеня (кошеняти), овеча (овечати), дитинча (дитинчати), ім’я (імені) |
Є іменники, які не належать до жодної з відмін. Це:
- іншомовні незмінювані іменники (таксі, кашне)
- іменники, які вживаються тільки в множині (двері, санчата)
- іменники, які походять з прикметників (майбутнє)
- жіночі прізвища, які закінчуються на приголосний або -о (Марія Кононенко, Ольга Чабан)
ГРУПИ ВІДМІНЮВАННЯ
Іменники І і ІІ відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану.
У межах І відміни розподіл відбувається так:
- До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (робота, справа)
- До м’якої групи належать іменники з основою на м’який приголосний (надія, Ілля)
- До мішаної – з основою на шиплячий приголосний (межа, круча)
У межах ІІ відміни відбувається такий розподіл:
- До твердої групи – з основою на твердий нешиплячий приголосний (син, батько, вікно)
- До м’якої групи – іменники чоловічого роду з основою на м’який приголосний (квітень, звичай); іменники середнього роду з закінченням на –я (обличчя, весілля); іменники середнього роду з закінченням на –е (місце, море)
- До мішаної групи – іменники з основою на шиплячий приголосний, крім іменників середнього роду на –я (читач, сторож, вітрище); іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення (вугляр – вугляра, каменяр – каменяра, пісняр – пісняра, скляр – скляра, тесляр – тесляра, школяр – школяра)
Деякі теми більш детально розглянуті в окремих статтях – їх варто прочитати, щоб добре скласти тест:)
- Складні випадки правопису відмінкових закінчень >> http://promovu.in.ua/declensional-endings/
- 5 правил, як запам’ятати рід незмінюваних іменників >> http://promovu.in.ua/indeclinable/
Вправа
- Українська мова: Довідник / О. О. Дудка, Л. А. Шевелєва. – Х.: Світ дитинства, 2003. – 336 с.

