Іменник + тест

Іменник – це самостійна частина мови, яка означає особу або предмет та відповідає на питання Хто? Що?

Іменник має такі граматичні характеристики:

• Рід
• Число
• Відмінок

Іменник змінюється за числами і відмінками.

Іменник поділяється на такі групи за значенням:

• Назви загальні (університет, призер, сонце) і власні (Харків, Тибет, Марія)
• Назви істот (батько, сестра, дівчина, кошеня, птах) та неістот (гойдалка, ромашка, народ)

ВАЖЛИВО: Інколи назви істот та неістот не відповідають поняттю “живе / неживе” у природі. Так, до назв істот належать:

1. Слова покійник, небіжчик, мрець
2. Назви персоніфікованих предметів і явищ (зазвичай у казках і байках, пишуться з великої літери) – Мороз, Хурделиця
3. Назви іграшок, що відповідають істотам у житті – лялька, коник.

До неістот належать назви мікроорганізмів – мікроб.

• Іменники конкретні (будинок, підручник, жінка) та абстрактні (оптимізм, щирість, жах)

Рід іменників:

• Чоловічий (син, шлях, прибій)
• Жіночий (сестра, продавчиня, любов)
• Середній (золото, обличчя, цуценя)

Виділяють іменники спільного роду – це слова на позначення осіб і жіночої, і чоловічої статті (ледащо, базіка, роззява).

ВАЖЛИВО: Запам’ятайте іменники, рід яких легко переплутати через вплив російської мови:

Чоловічий: дріб, зяб, кір, наʹкип, наʹсип, нежить, пил, полин, рояль, рукопис, сажень, Сибір, собака, степ, ступінь, толь, тюль, шампунь.

Жіночий: адреса, вуаль, зала, нехворощ, путь, розкіш [1].

Відмінки іменників:

• Називний (хто? що?)
• Родовий (кого? чого?)
• Давальний (кому? чому?)
• Знахідний (кого? що?)
• Орудний (ким? чим?)
• Місцевий (на кому? на чому?)
• Кличний – не має питань, уживається для звертання.

Іменники поділяються на 4 відміни.

Відміна – це сукупність закінчень. Тобто іменники погруповані за типовими закінченнями.

Є іменники, які не належать до жодної з відмін. Це:

• іншомовні незмінювані іменники (таксі, кашне)
• іменники, які вживаються тільки в множині (двері, санчата)
• іменники, які походять з прикметників (майбутнє)
• жіночі прізвища, які закінчуються на приголосний або -о (Марія Кононенко, Ольга Чабан)

Іменники І і ІІ відмін поділяються на три групи: тверду, м’яку і мішану.

У межах І відміни розподіл відбувається так:

• До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (робота, справа)
• До м’якої групи належать іменники з основою на м’який приголосний (надія, Ілля)
• До мішаної – з основою на шиплячий приголосний (межа, круча)

У межах ІІ відміни відбувається такий розподіл:

• До твердої групи – з основою на твердий нешиплячий приголосний (син, батько, вікно)
• До м’якої групи –  іменники чоловічого роду з основою на м’який приголосний (квітень, звичай); іменники середнього роду з закінченням на –я (обличчя, весілля); іменники середнього роду з закінченням на –е (місце, море)
• До мішаної групи – іменники з основою на шиплячий приголосний, крім іменників середнього роду на –я (читач, сторож, вітрище); іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закін­чення (вугляр – вугляра, каменяр – каменяра, пісняр – пісняра, скляр – скляра, тесляр – тесляра, школяр – школяра)

Деякі теми більш детально розглянуті в окремих статтях – їх варто прочитати, щоб добре скласти тест:)

• Складні випадки правопису відмінкових закінчень >> http://promovu.in.ua/declensional-endings/
• 5 правил, як запам’ятати рід незмінюваних іменників >> http://promovu.in.ua/indeclinable/

Тест

Вправа

1. Українська мова: Довідник / О. О. Дудка, Л. А. Шевелєва. – Х.: Світ дитинства, 2003. – 336 с.