Апостроф – знак, який передає на письмi роздiльну вимову я, ю, є, ї пiсля твердих приголосних.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після букв б, п, в, м, ф, якщо перед ними нема іншого приголосного (крім р), що належить до кореня: п’ю, б’ється, в’яз, м’язи, солов’їний, ім’я; верб’я, верф’ю, торф’яний, черв’як. А ще запам’ятати, після яких літер ставиться апостроф, можна за допомогою мнемонічної фрази: МаВПа БуФ. Після губних приголосних б, п, в, м, ф ставимо апостроф.

Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв’язок, підв’яли­ти, обм’яклий, розв’ючувати.

2. Після твердого р: подвір’я, на узгір’ї, з матір’ю, кур’єр. Якщо ря, рю, рє позначають сполучення м’якого [р’] із голосними а, у, е ([р’а], [р’у], [р’е]), то апостроф не пи­шеться: рясний, Рябко, буря, рюмсати, Рєпін.

3. Після будь-якого твердого приголосного, яким закін­чується префікс або перша частина складних слів: без’язи­кий, від’єднати, з’ясувати, над’їдений, над’ярусний, роз’ят­рити, роз’юшений; дит’ясла, пан’європейський, пів’юрти, пів’ящика, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.

4.  Після к в імені Лук’ян і похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’янчик тощо.

Апостроф НЕ пишеться перед я, ю, є:

  1. Пiсля лiтер на позначення губних приголосних [б], [п], [в], [м], [ф], якщо перед ними стоїть кореневий приголосний, крiм [р]: тьмяний, морквяний.
  2. Пiсля р, що позначає м’який приголосний [р′]: ряд, буряк.
  3. Перед йо: зйомка, серйозний.

 

Для закріплення матеріалу виконайте вправу:

Додатково можна виконати вправу на це правило на сайті Мова – ДНК нації.

Слова з апострофом і без

Залишити відповідь