Подвоєння приголосних

Варто відрізняти збіг однакових приголосних від подовження м’яких приголосних.

ЗБІГ ОДНАКОВИХ ПРИГОЛОСНИХ виникає:

1. На межі префікса й кореня:

• українського походження: відділ, во­з­­­з’єд­­нан­ня, заввишки, відданий,, оббити;
• іншомовного походження (якщо існують слова без префіксів): ір­ра­ці­о­на­ль­ний (є раціональний), контрреволюція (є ре­во­лю­ція), імміграція (є міграція; але еміграція)

2. Кінця першої й початку другої частини скла­д­но­ско­ро­че­них слів: військкомат, юннат, міськ­ком
3. Кореня або основи на –н– і суфіксів -н(ий), –н(ій), –ник, –ниц(я): вино – винний, щодня – щоденник, закон – законний; пись­мен­ниця, ві­кон­ни­ця, відмінниця.
4. Основи дієслова минулого часу на с і постфікса –ся: пасся, розрісся, тря­с­ся.

Подвоєння також відбувається:

5. У прикметникових наголошених суфіксах -енн(ий), -анн(ий), а також в іменниках із суфіксом -сть і прислівниках, які утворилися від таких прикметників: здійсненний, здій­с­нен­ність, не­при­­ми­рен­ність, непримиренний, ста­ран­ний, старанність, старанно.

6. У прикметниках на –нн(ий) старослов’янського походження: огненний, священний, окаянний (і священник)

7. У словах бовван, ввесь, ввічливий, ссати і по­хі­д­них: бовваніти, ввічливість, ссавець.

НЕ подвоюється н у дієприкметниках (прочитаний, написаний) і в прикметниках, які утворені від дієприкметників (печений), а також у прикметнику довгожданий.

НЕ подвоюється н у прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів –ан- (-ян-), -ин, -ін-: солов’їний, глиняний.

Прикметники відрізняємо від дієприкметників за наголосом:

ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ

Подовженими приголосними  бувають м’які д, т, з, с, ц, л, н і на­пів­по­м’я­к­ше­ні ж, ч, ш у таких випадках:

1. Перед я, ю, і в усіх відмінках середнього роду ІІ відміни: знаряддя – знаряддям (але знарядь), багаття – у ба­гатті (але ба­гать), галуззя, мотуззя, волосся, колосся, збі­ж­жя, обличчя, сторіччя;

! відкриття – відкриттів і відкрить.

2. Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого і жіночого роду І відміни: суддя — судді — суд­дю — су­д­дів, стаття — стат­ті— статтею (але статей)

3. Перед ю в орудному відмінку іменників жі­но­чо­го роду однини ІІІ відміни, якщо в на­зи­в­но­му відмінку їх основа закінчується на м’я­кий або шиплячий приголосний: молодь – мо­лод­дю, мить – миттю, мазь – маззю, роз­кіш – роз­кі­шшю.

!!! вість – вістю, любов – любов’ю, якість – якістю

4. Перед я в прислівниках: зрання, навмання, спросоння, попідтинню.

5. Перед ю, є у формах теперішнього часу діє­сло­ва лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллють, а також у похідних наллю, виллю та ін.

Невеличкий тест на закріплення:)

Вправа