Вірш Павла Тичини “О панно Інно…” – ніжна та прониклива поезія, в основу якої лягли реальні особисті переживання поета. Митець був закоханий в Поліну Коновал, молодша сестра якої, Інна, була закохана в Павла.
Літературний рід: лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Провідні мотиви: туга за втраченим коханням.
Вірш засвідчує використання багатьох риторичних питань (Любив?) та звертань (О панно Інно!), метафор (любові усміх) та авторських неологізмів (дитинно, злотоцінно).
О ПАННО ІННО
О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги…
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги…
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги…
Я Ваші очі пам’ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо… шепіт гаю…
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив…
Вірш можна прослухати в сучасній обробці групи “Мертвий півень”:
