Займенник – самостійна змінна частина мови, яка відповідає на питання Хто? Що? Який? Чий? Котрий? Скільки? Таким чином, займенник співвідноситься з іменником, прикметником і числівником. Займенник указує на особу, предмет, ознаку або кількість, але не називає їх. Наприклад – я, ти, себе, якийсь, чий-небудь, ніскільки.
За значенням займенники розподіляються на 9 груп.
|
Група |
Значення |
Приклади |
| Особові | Указують на осіб, інших істот, предмети, явища | я, ми, ти, ви; він, вона, воно, вони. |
| Зворотний | Указує на того, хто виконує дію | себе (не має форми називного відмінка) |
| Відносні | Виконують функцію сполучних слів у складних реченнях | хто, що, який, чий, котрий, скільки |
| Питальні | Слугують для оформлювання запитання про особу, предмет, ознаку, кількість | хто? що? який? чий? котрий? скільки? |
| Заперечні | Указують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості | ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки |
| Присвійні | Указують належність предмета особі | мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його |
| Вказівні | Вказують на предмет, ознаку, кількість | той, цей, такий, стільки |
| Означальні | Вказують на узагальнену ознаку предмета, явища | весь, всякий, сам, самий, кожний, інший, жодний |
| Неозначені | Вказують на невизначеність особи, предмета, ознаки, кількості | дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь- що, будь-який, абихто, абищо, абиякий, хтозна-що, казна-що, казна-хто, невідь- хто, невідь-що, невідь-який |
У реченні займенник виконує ту ж саму роль, що і співвідносна з ним частина мови.
Особливості правопису займенників:
|
Разом |
Через дефіс |
Окремо |
| 3 частками ні-, аби-, де-, -сь: ніщо, абиякий, дехто. | 3 частками будь-, (-будь), -небудь, казна-, хтозна-, бозна-, невідь-:
будь-хто, чий-небудь, казна-що. |
Якщо прийменник стоїть між часткою і займенником (у непрямих відмінках):
Ні до кого, ні з чим. |
Вправа
