Авторство пісні «Віють вітри, віють буйні» приписується напівлегендарній народній поетесі Марусі Чурай, яка, за переказами, жила в Полтаві. У цій та інших її піснях (“Засвіт встали козаченьки”, “Ой не ходи Грицю”) розкривається тема розлуки дівчини з милим, нещасливого кохання.


Визначимо художні засоби у тексті пісні:

Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться…                   гіпербола
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються!                 антитеза

Трачу літа в лютім горі                  – епітет
І кінця не бачу,
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.

Не поможуть сльози горю,
Серцю легше буде;
Хто щасливим був часочок,
Повік не забуде.                               антитеза

Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі:
Чи щаслива ж та билина,
Що росте у полі?..                        паралелізм, риторичне запитання

Що на полі, на пісочку,
Без роси на сонці…                       паралелізм
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!

“Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди, подивися!                        риторичне звертання

Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю”.

До кого ж я пригорнуся
І хто приголубить,
Коли тепер нема того,
Який мене любить?..                    риторичне запитання

 

Пісню “Віють вітри, віють буйні” використав Іван Котляревський у п’єсі “Наталка Полтавка”

Художні засоби в пісні “Віють вітри, віють буйні”

Залишити відповідь