В українській мові наголос вільний (тобто може падати на будь-який склад) та рухомий (тобто може переходити з однієї частини слова на іншу). У зв’язку із цим інколи виникає проблема з правильним наголошуванням слів.

Звісно, є слова, які варто просто вивчити:

асиметрІя
борОдавка
бюлетЕнь
вимОга
вимОва
вИпадок
вітчИм
граблІ
горошИна
грОшей
дІтьми
довІдник
дочкА (але дОнька)
заіржАвіти
зубОжіти (зубОжілий, зубОжіння)
діалОг
каталОг
квартАл
кропивА
кУрятина
мАркетинг
ненАвидіти (ненАвисть, ненАвисний)
одноразОвий
Олень
отАман
перЕпис
псевдонІм
рАзом
серЕдина
симетрІя
спИна
фартУх
фенОмен
цемЕнт
цЕнтнер
чорнОслив

Але також існують спеціальні правила, які допоможуть наголошувати слова правильно:

1. Іменники

  • Іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчАння, завдАння, запитАння, читАння, визнАння, видАння, пізнАння, послАння (АЛЕ: нЕхтування віднЕхтувати, бІгання від бІгати.
  • У багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині наголос переходить на закінчення — вказівка — вказівкИ, учителька — учителькИ (АЛЕ: рОдичка —рОдички, сусІдка — сусІдки
  • Більшість іменників у множині має наголос на закінченні: сторінкИ, квиткИ.
  • На останній склад наголошуємо такі слова на позначення мір довжин: мілімЕтр,сантимЕтр, кіломЕтр (АЛЕ: барОметр, термОметр).
  • абстрактні іменники на ин-а, утворені від прикметників, мають наголос на останньому складі (величинА, новинА тощо)
  • географічні назви на -щин-а, -чин-а мають такий наголос, як і слова, від яких вони утворені (КИївщина, ДонЕччина);
  • відіменникові та віддієслівні іменники з префіксами ви-, від-, за-, на-, над-, об-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз-, мають наголос здебільшого на префіксах (зАхід, рОзстріл, зАтишок, перЕбіг, прИповідка тощо); винятки – розгрОм, зачИн, набІр.

2. Прикметники

  • Якщо прикметник двоскладовий, наголос падає на закінчення: гіркИй, тонкИй, новИй, тіснИй, вузькИй тощо (так само котрИй);
  • Завжди наголошеним є пестливий суфікс -Еньк-: добрЕнький, тонЕнький, легЕнький тощо.

3. Дієслова

  • Дієслово бути: бУти, бУдемо, але у минулому часі: булА, булО, булИ;
  • Наголос на останньому складі мають дієслова вестИ, нестИ і под.;
  • У дієслівних закінченнях-емо, -имо, -ете, -ите наголошуємо останній склад: несемО, несетЕ (а не несЕмо, несЕте), ідемО, ідетЕ (а не ідЕмо, ідЕте), підемО, підетЕ тощо (АЛЕ: бУдемо, гуркОчемо, залИшите).
  1. Числівники
  • наголос на дцять: одинАдцять, чотирнАдцять;
  • наголос на -десЯт: сімдесЯт, вісімдесЯт.

Багато складних випадків наголошування візуалізовано на сайті Мова – ДНК нації. Переглянути можна тут.

Основні принципи наголошування слів
Tagged on:

Залишити відповідь