Прийменник як частина мови та особливості його правопису

До службових частин мови належать:

  • прийменник,
  • сполучник,
  • частка.

Службові частини мови відрізняються від самостійних тим, що:

  • не позначають реалій, а отже –
  • не відповідають на питання
  • і не можуть бути членами речення

Наразі мова піде про прийменник – службову ЧМ, яка виражає відношення між предметами або відношення дії до предмета.

Наприклад:

Відношення між предметами – книжка на столі

Відношення дії до предмета – зайти до кімнати

За походженням прийменники поділяються на непохідні і похідні

Непохідні (первинні)

Похідні (вторинні)

прийменники, які не походять від інших частин мови утворені складанням двох чи кількох непохідних прийменників утворені поєднанням іменників та прислівників з непохідними прийменниками утворені переходом слів інших частин мови в прийменники
у, на, до, з, без, для задля, поміж, з-за під час, назустріч, відповідно до близько, кінець, шляхом

 

За будовою прийменники можуть бути:

  • прості: у, по, про, над;
  • складні (утворені поєднанням кількох простих): понад, з-посеред;
  • складені (утворені поєднанням прийменника з повнозначним словом): з метою, відповідно до.

Прийменники завжди вживаються з іменними частинами мови (в непрямих відмінках), стоять, як правило, перед ними і пишуться від них окремо.

Прийменники, утворені з двох простих, пишуться разом (поміж, попід), крім тих, що в першій частині закінчуються на приголосний з. Такі прийменники пишуться через дефіс (з-під, з-над, з-поміж).

Похідні прийменники прислівникового, відіменного чи дієслівного походження, як правило, пишуться разом: попереду, внаслідок, завдяки, напроти, вслід, посеред, всупереч тощо.

Складені прийменники (що утворилися із самостійних частин мови й прийменників) пишуться окремо: у зв’язку з, згідно з, залежно від, на шляху до, незважаючи на.

Про складні випадки перекладу прийменникових конструкцій можна прочитати тут.

 

Залишити відповідь