До службових частин мови належать:
- прийменник,
- сполучник,
- частка.
Службові частини мови відрізняються від самостійних тим, що:
- не позначають реалій, а отже –
- не відповідають на питання
- і не можуть бути членами речення
Наразі мова піде про прийменник – службову ЧМ, яка виражає відношення між предметами або відношення дії до предмета.
Наприклад:
Відношення між предметами – книжка на столі
Відношення дії до предмета – зайти до кімнати
За походженням прийменники поділяються на непохідні і похідні
|
Непохідні (первинні) |
Похідні (вторинні) |
||
| прийменники, які не походять від інших частин мови | утворені складанням двох чи кількох непохідних прийменників | утворені поєднанням іменників та прислівників з непохідними прийменниками | утворені переходом слів інших частин мови в прийменники |
| у, на, до, з, без, для | задля, поміж, з-за | під час, назустріч, відповідно до | близько, кінець, шляхом |
За будовою прийменники можуть бути:
- прості: у, по, про, над;
- складні (утворені поєднанням кількох простих): понад, з-посеред;
- складені (утворені поєднанням прийменника з повнозначним словом): з метою, відповідно до.
Прийменники завжди вживаються з іменними частинами мови (в непрямих відмінках), стоять, як правило, перед ними і пишуться від них окремо.
Прийменники, утворені з двох простих, пишуться разом (поміж, попід), крім тих, що в першій частині закінчуються на приголосний з. Такі прийменники пишуться через дефіс (з-під, з-над, з-поміж).
Похідні прийменники прислівникового, відіменного чи дієслівного походження, як правило, пишуться разом: попереду, внаслідок, завдяки, напроти, вслід, посеред, всупереч тощо.
Складені прийменники (що утворилися із самостійних частин мови й прийменників) пишуться окремо: у зв’язку з, згідно з, залежно від, на шляху до, незважаючи на.
Про складні випадки перекладу прийменникових конструкцій можна прочитати тут.
